CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Третья хроника царств

Глава 1

1 Царь Давуд состарился и достиг преклонных лет. Его покрывали одеждами, но он всё равно не мог согреться.

2 Тогда слуги сказали ему: – Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нём. Она будет ложиться рядом с тобой, и господину нашему царю будет тепло.

3 Они стали искать красивую девушку по всему Исраилу, нашли шунемитянку Авишаг и привели её к царю.

4 Девушка была очень красива, она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости.

5 Адония, сын Давуда от Хаггиты, кичливо говорил: – Я буду царём. Он завёл у себя колесницы и коней, . и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.

6 (А его отец никогда не задавал ему вопроса: «Почему ты так поступаешь?» Адония родился после Авессалома и был очень красив.)

7 Адония сговорился с Иоавом, сыном Церуи, который был начальником войска, и со священнослужителем Авиатаром, и они поддержали его.

8 Но священнослужитель Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей, Рей и личная стража Давуда не встали на сторону Адонии.

9 Адония принёс в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Ен-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближённых из Иудеи,

10 но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу Давуда, ни своего брата Сулеймана.

11 Тогда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Сулеймана: – Разве ты не слышала, что Адония, сын Хаггиты, стал царём, а наш господин Давуд о том и не знает?

12 Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Сулеймана.

13 Сейчас же пойди к царю Давуду и скажи ему: «Господин мой царь, разве ты не клялся мне, твоей рабыне, говоря: „Твой сын Сулейман непременно будет царём после меня и сядет на моём престоле“? Так почему же царём стал Адония?»

14 Когда ты ещё будешь говорить с царём, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.

15 И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунемитянка Авишаг.

16 Вирсавия склонилась и поклонилась царю. – Чего ты хочешь? – спросил царь.

17 Она сказала ему: – Мой господин, ты сам клялся мне, твоей рабыне, Вечным, . твоим Богом: «Сулейман, твой сын, будет царём после меня и сядет на моём престоле».

18 Но вот, царём стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом.

19 Он принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священнослужителя Авиатара и военачальника Иоава, но не пригласил твоего раба Сулеймана.

20 Господин мой царь, взоры всего Исраила устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего царя после тебя.

21 Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Сулеймана сочтут изменниками.

22 Когда она ещё говорила с царём, вошёл пророк Нафан.

23 Царю доложили: – Пришёл пророк Нафан. Тогда Нафан предстал перед царём и поклонился ему лицом до земли.

24 Он сказал: – Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царём после тебя и сядет на твоём престоле?

25 Сегодня он пошёл и принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священнослужителя Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!»

26 Но меня, твоего раба, священнослужителя Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего раба Сулеймана он не пригласил.

27 Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих рабов о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него?

28 Тогда царь Давуд сказал: – Позовите ко мне Вирсавию. Она вошла к царю и предстала перед ним.

29 И царь поклялся: – Верно, как и то, что жив Вечный, Который избавил меня от всякой беды, –

30 я непременно исполню сегодня то, о чём я клялся тебе Вечным, Богом Исраила: Сулейман, твой сын, станет царём после меня и сядет на моём престоле вместо меня.

31 Вирсавия склонилась лицом до земли, поклонилась царю и сказала: – Пусть господин мой царь Давуд живёт вечно!

32 Давуд сказал: – Позовите ко мне священнослужителя Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая. Когда они вошли к царю,

33 он сказал им: – Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Сулеймана на моего мула и доставьте его к источнику Гихон.

34 Там пусть священнослужитель Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Исраилом. Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Сулейман!»

35 Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Исраилом и Иудеей.

36 Беная, сын Иодая, ответил царю: – Аминь! . Да скажет так Вечный, Бог господина моего царя!

37 Как Вечный был с господином моим царём, так пусть он будет и с Сулейманом, чтобы возвеличить его престол больше, чем престол господина моего царя Давуда!

38 И священнослужитель Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты пошли, усадили Сулеймана на мула царя Давуда и сопроводили его в Гихон.

39 Священнослужитель Цадок взял из священного шатра рог с маслом и помазал Сулеймана. После этого затрубили в рога, и весь народ закричал: – Да здравствует царь Сулейман!

40 И весь народ пошёл вслед за ним, играя на свирелях и радуясь, да так, что земля сотрясалась от шума.

41 Адония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил: – Что это за шум в городе?

42 Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священнослужителя Авиатара. Адония сказал: – Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несёшь добрые вести.

43 – Нет, – ответил Ионафан Адонии. – Наш господин, царь Давуд, сделал царём Сулеймана.

44 Царь отправил его со священнослужителем Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, и керетитами и пелетитами, и они усадили его на царского мула,

45 а священнослужитель Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь.

46 Больше того, Сулейман сел на царский престол,

47 а царские приближённые пришли поздравлять господина нашего царя Давуда, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Сулеймана ещё больше, чем твоё, и возвеличит его престол больше твоего престола!» А царь поклонился на постели

48 и сказал так: «Хвала Вечному, Богу Исраила, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»

49 Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.

50 А Адония, боясь Сулеймана, пошёл и схватился за рога жертвенника в храме.

51 Сулейману доложили: – Адония боится царя Сулеймана и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Сулейман даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего раба мечу».

52 Сулейман ответил: – Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадёт на землю, но если в нём обнаружится зло, он умрёт.

53 Царь Сулейман послал людей за Адонией, и они привели его от жертвенника. Адония вошёл и поклонился царю Сулейману, и Сулейман сказал: – Ступай домой.

1-а царiв

Розділ 1

1 А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

5 А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

41 І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

46 І Соломон уже засів на троні царства.

47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“

Третья хроника царств

Глава 1

1-а царiв

Розділ 1

1 Царь Давуд состарился и достиг преклонных лет. Его покрывали одеждами, но он всё равно не мог согреться.

1 А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

2 Тогда слуги сказали ему: – Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нём. Она будет ложиться рядом с тобой, и господину нашему царю будет тепло.

2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

3 Они стали искать красивую девушку по всему Исраилу, нашли шунемитянку Авишаг и привели её к царю.

3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

4 Девушка была очень красива, она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости.

4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

5 Адония, сын Давуда от Хаггиты, кичливо говорил: – Я буду царём. Он завёл у себя колесницы и коней, . и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.

5 А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

6 (А его отец никогда не задавал ему вопроса: «Почему ты так поступаешь?» Адония родился после Авессалома и был очень красив.)

6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

7 Адония сговорился с Иоавом, сыном Церуи, который был начальником войска, и со священнослужителем Авиатаром, и они поддержали его.

7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

8 Но священнослужитель Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей, Рей и личная стража Давуда не встали на сторону Адонии.

8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9 Адония принёс в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Ен-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближённых из Иудеи,

9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

10 но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу Давуда, ни своего брата Сулеймана.

10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

11 Тогда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Сулеймана: – Разве ты не слышала, что Адония, сын Хаггиты, стал царём, а наш господин Давуд о том и не знает?

11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

12 Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Сулеймана.

12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

13 Сейчас же пойди к царю Давуду и скажи ему: «Господин мой царь, разве ты не клялся мне, твоей рабыне, говоря: „Твой сын Сулейман непременно будет царём после меня и сядет на моём престоле“? Так почему же царём стал Адония?»

13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

14 Когда ты ещё будешь говорить с царём, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.

14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

15 И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунемитянка Авишаг.

15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

16 Вирсавия склонилась и поклонилась царю. – Чего ты хочешь? – спросил царь.

16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

17 Она сказала ему: – Мой господин, ты сам клялся мне, твоей рабыне, Вечным, . твоим Богом: «Сулейман, твой сын, будет царём после меня и сядет на моём престоле».

17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

18 Но вот, царём стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом.

18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

19 Он принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священнослужителя Авиатара и военачальника Иоава, но не пригласил твоего раба Сулеймана.

19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

20 Господин мой царь, взоры всего Исраила устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего царя после тебя.

20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

21 Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Сулеймана сочтут изменниками.

21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

22 Когда она ещё говорила с царём, вошёл пророк Нафан.

22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

23 Царю доложили: – Пришёл пророк Нафан. Тогда Нафан предстал перед царём и поклонился ему лицом до земли.

23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

24 Он сказал: – Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царём после тебя и сядет на твоём престоле?

24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

25 Сегодня он пошёл и принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священнослужителя Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!»

25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

26 Но меня, твоего раба, священнослужителя Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего раба Сулеймана он не пригласил.

26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

27 Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих рабов о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него?

27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

28 Тогда царь Давуд сказал: – Позовите ко мне Вирсавию. Она вошла к царю и предстала перед ним.

28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

29 И царь поклялся: – Верно, как и то, что жив Вечный, Который избавил меня от всякой беды, –

29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

30 я непременно исполню сегодня то, о чём я клялся тебе Вечным, Богом Исраила: Сулейман, твой сын, станет царём после меня и сядет на моём престоле вместо меня.

30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

31 Вирсавия склонилась лицом до земли, поклонилась царю и сказала: – Пусть господин мой царь Давуд живёт вечно!

31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

32 Давуд сказал: – Позовите ко мне священнослужителя Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая. Когда они вошли к царю,

32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

33 он сказал им: – Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Сулеймана на моего мула и доставьте его к источнику Гихон.

33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

34 Там пусть священнослужитель Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Исраилом. Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Сулейман!»

34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

35 Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Исраилом и Иудеей.

35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

36 Беная, сын Иодая, ответил царю: – Аминь! . Да скажет так Вечный, Бог господина моего царя!

36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

37 Как Вечный был с господином моим царём, так пусть он будет и с Сулейманом, чтобы возвеличить его престол больше, чем престол господина моего царя Давуда!

37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

38 И священнослужитель Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты пошли, усадили Сулеймана на мула царя Давуда и сопроводили его в Гихон.

38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

39 Священнослужитель Цадок взял из священного шатра рог с маслом и помазал Сулеймана. После этого затрубили в рога, и весь народ закричал: – Да здравствует царь Сулейман!

39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

40 И весь народ пошёл вслед за ним, играя на свирелях и радуясь, да так, что земля сотрясалась от шума.

40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

41 Адония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил: – Что это за шум в городе?

41 І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

42 Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священнослужителя Авиатара. Адония сказал: – Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несёшь добрые вести.

42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

43 – Нет, – ответил Ионафан Адонии. – Наш господин, царь Давуд, сделал царём Сулеймана.

43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

44 Царь отправил его со священнослужителем Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, и керетитами и пелетитами, и они усадили его на царского мула,

44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

45 а священнослужитель Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь.

45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

46 Больше того, Сулейман сел на царский престол,

46 І Соломон уже засів на троні царства.

47 а царские приближённые пришли поздравлять господина нашего царя Давуда, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Сулеймана ещё больше, чем твоё, и возвеличит его престол больше твоего престола!» А царь поклонился на постели

47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

48 и сказал так: «Хвала Вечному, Богу Исраила, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»

48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

49 Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.

49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

50 А Адония, боясь Сулеймана, пошёл и схватился за рога жертвенника в храме.

50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

51 Сулейману доложили: – Адония боится царя Сулеймана и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Сулейман даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего раба мечу».

51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

52 Сулейман ответил: – Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадёт на землю, но если в нём обнаружится зло, он умрёт.

52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

53 Царь Сулейман послал людей за Адонией, и они привели его от жертвенника. Адония вошёл и поклонился царю Сулейману, и Сулейман сказал: – Ступай домой.

53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“